5

Чуть лучше дела у 32% опрошенных. Они сообщили, что период финансовой устойчивости их бизнеса составит несколько месяцев. На полугодовой запас прочности рассчитывает 9% респондентов, а год смогут продержаться только 5% опрошенных представителей МСБ.

Пока же почти половина малых предпринимателей не работают вообще, еще треть приостановили, но хотят возобновлять свою деятельность. Полноценно продолжают работу только 13% представителей МСБ.

Еще 14% представителей МСБ пришлось ограничить географию деятельности, а 3% — закрыть часть торговых точек или отделений. Только 4% представителей МСБ планируют закрывать свой бизнес.

Читайте также: Налоговая революция во время войны: налоги для ФОП уменьшат вдвое

Выплаты заработной платы

27% опрошенных компаний продолжают выплачивать заработную плату в полном объеме, а еще 8% выплачивают дополнительные средства или зарплату вперед.

С другой стороны, 21% не имеют возможности выплачивать заработную плату, остальные 19% были вынуждены сократить выплаты, 17% отправить персонал в неоплачиваемые отпуска, а 8% — увольнять людей.

Помощью от государства в размере 6500 грн в рамках поддержки планируют воспользоваться 51% опрошенных представителей МСБ, по 19% либо не планируют этого делать, либо находятся в регионе, на который не распространяется эта выплата.

Малый бизнес активно приобщается к помощи армии и терробороне. Подавляющее большинство опрошенных помогают финансово, другие — предоставляют услуги или поставляют продукцию, медикаменты, средства защиты и обороны.

Читайте также: Как получить 6500 гривен тем, кто потерял работу из-за войны: инструкция Минцифры

Сообщение Четверть представителей малого бизнеса уже на грани выживания появились сначала на Business News.

2

►Подписывайтесь на «Минфин» в Instagram :
главные новости об инвестициях и финансах

5 февраля стало известно, что крупнейшая нефтяная компания Европы Shell приобрела партию российской нефти Urals с рекордной скидкой, невзирая на массовый отказ от российских энергоресурсов других компаний.

«Один вопрос к Shell: не пахнет ли украинской кровью для вас российская нефть?», — отреагировал на соглашение министр иностранных дел Дмитрий Кулебау в Twitter.

Вскоре после этого Shell опубликовала заявление, в котором объяснило свое решение. По словам компании, она будет выбирать альтернативу российской нефти, где это возможно, но такой переход не мог произойти мгновенно из-за роли РФ на глобальном рынке нефти.

«Это решение не далось нам легко, и мы понимаем силу чувств вокруг него», — говорится в заявлении.

Читайте также: РФ фактически признала дефолт: «недружественным» кредиторам разрешено отдавать долг в рублях

Shell заявила, что передаст всю прибыль от продажи российской нефти специальному фонду и вместе с гуманитарными организациями определит, как использовать эти средства с максимальной пользой для Украины.

Напомним

Некоторые европейские НПЗ после введения санкций уже перестали покупать российскую нефть. Российский Urals уже несколько дней продается с рекордной скидкой по сравнению с эталонной маркой Brent.

Сообщение Shell продолжает брать нефть в РФ <i>(Российская Федерация — государство в Восточной Европе и Северной Азии, наша Родина)</i>, но обещает передать прибыль Украине появились сначала на Business News.

78% всех продаж за 2020 год сгенерировали первые 10 стран. Лидирующую позицию в пятерке лидеров продаж занимает США с оборотом $40 млрд. Китай занимает вторую строчку рейтинга с оборотом $19 млрд. На третьем месте Германия с оборотом $18 млрд, далее Корея с оборотом $17 млрд. и замыкает пятерку лидеров Япония с оборотом $15 млрд. Не смотря на коронавирусные ограничения отрасль выросла в продажах за год на 2,3%, а такие страны как США показывают рост в 13,9% по сравнению с 2019м.

Популярность МЛМ как новой модели свободного предпринимательства растет во всем мире по нескольким причинам

• Ответственность за достоверность информации. Как отмечают специалисты, доверие потребителей к информации, распространяемой через СМИ и медийную рекламу с каждым годом снижается. Статистика продаж утверждает, что покупатели, быстрее принимают решение о покупке новой продукции на основе рекомендаций, конкретных людей.
• Неограниченные финансовые возможности. Уровень дохода в сетевом маркетинге зависит от личных усилий, активности и маркетинг-плана компании. А развитие онлайн площадок и продажи в прямом эфире значительно повышают возможности охватить недоступную ранее аудиторию.
• МЛМ сама по себе — мощная школа лидерства и предпринимательства, где можно получить реальные навыки ведения бизнеса, освоить азы психологии и маркетинга, обучиться искусству продаж и управления финансами, получить бесценный опыт, который несомненно пригодится в жизни.
• Кризисоустойчивость. Сетевые компании демонстрируют стабильность в условиях инфляции, экономического спада, предлагая людям альтернативный источник заработка даже в период всемирного кризиса.
• Спрос на качественные товары. Особенно это касается продукции для здоровья и красоты. В отличие от традиционного бизнеса, сетевые компании быстрее реагируют на изменения потребительского спроса и могут обеспечить рынок актуальными товарами высокого качества по приемлемой цене.
• Отсутствие ограничений. Многоуровневым маркетингом могут заниматься люди любого возраста, происхождения, расы, пола и образования. Это немаловажно для решения актуальных для многих стран проблем, таких как экономическое неравенство и финансовая неустроенность пенсионеров. По статистике, 76 млн из поколения бэби-бумеров не против заняться предпринимательством. И МЛМ может предоставить им возможность получения дополнительного дохода и комфортную среду для общения.

MLM в США

В США дистрибьютора-сетевика можно обнаружить в каждой десятой семье, и более 100 миллионов американцев ежегодно делают хоть одну покупку через систему MLM. Среди всех штатов особенно выделяется штат Юта, в котором непропорционально большая доля MLM компаний, и непропорционально большое количество активных сетевиков. Больше половины объема всех продаж в США приходится именно на этот штат.

Дело в том, что Юта — самый религиозно однородный штат; примерно половина его населения идентифицирует себя как мормоны — члены Церкви Иисуса Христа Святых последних дней (Церковь СПД). Институты Церкви СПД способствуют формированию нужной структуры социального капитала, и (почти все) члены Церкви могут использовать его во всех его формах. А для успешной работы MLM компании как раз и необходима определенная структура социального капитала, в которой участники могут мобилизовать социальные связи. Поэтому очевидно, что религиозные институты Юты привели к возникновению структуры социального капитала, делающей МЛМ особенно жизнеспособными. Институты СПД поощряют членов церкви устанавливать значимые социальные связи, характеризующиеся доверием и взаимностью, с другими членами церкви в местных районах и по всему миру. Все члены СПД обязаны пройти «миссию» — в течении двух лет служения церкви. То есть общаться с людьми на улицах, ходить к ним домой и привлекать разными способами в свою церковь. А это и есть тот заветный рекрутинг, который необходим в MLM.

Кроме того, церковь СПД придерживается теологии, которая заключается в убеждении, что личная праведность ведет к финансовому и физическому благополучию. Обращать людей в свою веру сложнее чем добиться успеха в сетевом маркетинге. У мормонов также очень важно иметь определенный имидж: нужно иметь большой дом, быть здоровым, и красивым. Эти же требования прослеживается и в сетевом маркетинге, где желательно быть: успешным, беззаботным и счастливым. Интересно, что MLM компании штата Юта — это мировые эксперты и MLM лидеры. Среди них успешная семья Портер с многомиллионным состоянием. Или семья Кемпбел, чье состояние насчитывает более $20 млн.

В список крупнейших MLM компаний в США входят: Amway, Avon, Herbalife, Natura, Vorwerk, Mary Kay, Forever Living, Nu Skin, Tupperware, Melaleuca.

MLM в Китае

О сетевом маркетинге в Китае услышали в первой половине 90-х годов, но тогда он не прижился из-за деятельности мошенников. Именно финансовые аферы стали причиной абсолютного запрета индустрии в 1998 году. В 2005 году Всемирная торговая организация предъявила Китаю ряд претензий, после чего, местное правительство приняло решение о легализации МЛМ (с 01.10.2005).

Наиболее существенным ограничением является то, что торговые представители, работающие в рамках прямых продаж, не могут получать комиссионные от продаж тех, кого они вербуют в организацию. Это означает, что MLM не могут следовать той же структуре бизнеса или функционировать так же, как на Западе. Вместо этого они вынуждены поощрять одноуровневые продажи, от представителя до клиента, что, в свою очередь, заставляет бизнес больше сосредоточиться на продаже продукции, а не на привлечении продавцов.

Правила 2005 года достаточно подробно и детально описывают ограничения, наложенные правительством на отрасль. Эти ограничения сыграли большую роль в формировании прямых продаж в Китае.

Наиболее важные моменты из правил 2005 года

• Запрет на комиссионные за многоуровневые продажи: в отличие от других стран, торговые агенты не могут получать комиссионные от продаж, совершенных агентами, которых они привели в компанию.
• Компании прямых продаж могут предлагать торговым агентам максимальную комиссию в размере 30% от розничной цены товаров, которые они продают.
• Компании прямых продаж должны подписывать контракты со своими торговыми агентами. Кроме того, к этим контрактам применяются географические ограничения. Это означает, что торговые агенты не могут осуществлять продажи за пределами региона (как правило, городского округа или муниципалитета), где находится филиал, с которым они подписали контракт.
• В рекламе нельзя рекламировать вознаграждение за продажи, а также членские взносы или первоначальный взнос.

В последние годы социальные и прямые модели продаж отошли от своих традиционных форматов. Все чаще модели прямых продаж используют социальные возможности Интернета, чтобы увеличить охват и свести к минимуму препятствия. Это особенно актуально в Китае, где продавцы должны иметь более широкую клиентскую базу, а не просто выявлять других потенциальных продавцов. Социальные сети, ставшие неотъемлемой частью повседневной жизни и опыта покупок большинства людей, еще больше укрепили этот подход. Более того, это привело к тому, что компании, ранее не имевшие отношения к каналу прямых продаж, перенимают его особенности. К таким элементам относятся стимулирование рефералов и комиссионные дистрибьюторам.

В список крупнейших китайских MLM компаний входят Nanjing Joymain Science & Technology Development Co, Qnet, Yofoto, Winalite International, Tiens/Tianshi Group, Longrich, Appollo, и прочие занимающиеся продажей косметики, полезного питания, товаров для дома и биодобавок.

MLM в Южной Корее

Корея, как страна с активно развивающейся экономикой, является перспективным и молодым рынком для продвижения сетевого маркетинга. Пик развития МЛМ в этой стране был примерно в 2017 году — тогда, на арену зашло много иностранных компаний.

Так как в стране постоянно снижается пенсионный возраст и, соответственно, люди рано выходят на пенсию — они ищут способы дополнительного заработка. Сетевой маркетинг — отличная альтернатива своего бизнеса, который не требует больших капиталовложений. В сетевом маркетинге работает свыше 8 млн. южнокорейских дистрибьюторов, многие из которых — пенсионеры.

Особенности менталитета Южнокорейских сетевиков

— Высокие требования к продуктам и обслуживанию.

— Южнокорейские потребители предпочитают делать покупки в интернете. Согласно статистике, корейцы оставят отзыв после покупки с вероятностью в 75%.

— Местных жителей можно назвать материалистами — они стремятся жить жизнью, которую рисуют в СМИ, где деньги являются синонимом успеха.

— Южнокорейские потребители отдают предпочтение иностранным товарам по более низким ценам и меньше поддерживают локальных производителей.

— Южнокорейцы нацелены на самосовершенствование и планомерное увеличение своего уровня доходов. Многие создают собственные МЛМ проекты планируя выход на международные рынки.

В 2020 году, МЛМ компаний стало меньше, но падение было не критичным. Активность сетевиков снизилась из-за строгих мер социального дистанцирования. В 2021, число сетевых проектов снова стало расти — правительство принимает меры по более эффективному регулированию МЛМ индустрии и сокращению убытков населения. Все существующие компании в Южной Корее, а это больше 130 проектов, работают официально и большинство из них подписали контракты о вступлении в своеобразный “кооператив взаимопомощи сетевикам” — это соглашение обязывает компании возмещать убытки и предотвращать какой-либо ущерб потребителям.

По данным Всемирной федерации ассоциации прямых продаж (WFDSA), корейский рынок прямых продаж достиг 20,9 трлн KRW ($17,7 млрд) в 2020 году по сравнению с 19,9 трлн KRW ($18,0 млрд) в 2018 году.

Как и в большинстве стран мира, в списке лучших компаний Кореи есть Amway, HERBALIFE, Atomy, NuSkin, Unicity.

MLM в России

Несмотря на то, что сетевым бизнесом в России занимаются более 4х с половиной миллионов человек, оборот за 2020 год составил всего $2 млрд. Россия не входит в лидеры по объемам несмотря на более 2000 зарегистрированных сетевых компаний. Первые сетевики-дистрибьюторы появились в России еще в 1989 году в Новосибирске. Это была компания «Herbalife», чья продукция очень быстро распространилась по всей стране. Также как и в Китае, в начале запуска сетевых проектов были задействованы различные мошеннические схемы, при всеобщем отсутствии понимания особенностей прямых продаж. Эти два фактора надолго испортили репутацию всему направлению сетевого бизнеса, что впоследствии привело к мнению о низком качестве продукции и агрессивных методах продаж в отрасли.

Для жителей России наиболее эффективной причиной заниматься сетевым бизнесом является возможность запуска собственного бизнеса при небольших начальных вложениях и перспектива значительного заработка. Наибольшие всплески активности и рост дистрибьюторов приходится в период после кризисов, когда люди выбирают среди значительного числа компаний ту, которая поможет им реализовать их “план счастливой жизни”.

В 1998 году, на ряду с другими МЛМ компаниями, в Россию вошла компания Cora Club. Популярность этой компании, которая уже более 20 лет уверенно себя чувствует на российском рынке, обусловлена рядом факторов свойственных менталитету жителей постсоветского пространства, хотя безусловно крайне важно оказаться в нужном месте в нужное время.

Среди основных факторов, влияющих на успех на Российском рынке можно выделить основные

• Язык лидеров. Так как МЛМ — это бизнес рекомендаций, и большую роль играют лидеры среди дистрибьюторов, особое внимание уделяют рынкам, на которых появляются крупные партнеры.
• Возможность адаптации к местному обществу, населению и культуре. Культурные и законодательные особенности рынка отражаются практически на всех аспектах бизнеса.
• Низкая занятость населения, нехватка рабочих мест.
• Желание населения развивать свой бизнес без крупных вложений. Наличие у населения “предпринимательской жилки”, желание получить дополнительные источники дохода.

Сама продукция играет не менее важную роль, на пути к  триумфу. В случае с Coral Club ассортимент продукции насчитывает более 150 наименований, большую часть из которых составляют БАД, спрос на которые постоянно растет.

Сообщение Чем различается сетевой бизнес в различных странах мира? появились сначала на Business News.

Так вот, если мы посмотрим на Константина Велюгу — нам сразу становится понятно, что это за человек чем он занимался и в каких масштабах. В далеком 2012 году, я брал у него пару раз интервью как у бизнесмена (у него был рекламный бизнес). Это наглый и самоуверенный человек. Тогда уже было понятно, что он работает под органами, потому что вел он себя вызывающе и не характерно для Беларуси, такое поведение могли себе позволить только те кто имел хорошую государственную «крышу». Белорусские СМИ пишут, что Велюга хвастал перед своим окружением, что ему отдавали честь гаишники когда он проезжал мимо на своем авто  — это действительно было так. На следствии так же выяснилось, что он был информатором и МВД и КГБ одновременно.

Давайте посмотрим, что было установлено и доказано в ходе следствия по делу Велюги:

— сеть организованная Велюгой составляла порядка 10-ти интернет магазинов через которые продавались наркотики

— только в Минске сеть из около 10 тысяч покупателей без учета оптовиков

— миллионы долларов личных средств

— во время процесса по делу Велюги на следствие оказывалось огромное давление, такое, что дело дошло до главы государства

— сеть филиалов в России которые возглавлял «правая рука» Велюги  — Сергей Рыбко  — задержан в России и там предан суду так как совершал противоправные действия на территории РФ

— при обыске в квартире Велюги оперативники обнаружили десятки сим-карт и пластиковых карточек, удостоверение дружинника ГАИ, а также чемодан, в котором лежали деньги — 125 тысяч российских рублей и 58 тысяч долларов. Кроме того, в квартире была машинка для подсчета банкнот, три радиостанции, диски, на которых сохранились записи скайп-конференций с другими участниками наркотического рынка Беларуси

— Велюга активно устранял конкурентов пытаясь подмять под себя весь рынок наркотиков в Беларуси, если на пути попадались неугодные правоохранители они тоже дискредитировались, а некоторые и были осуждены по подложным делам

— по делу Велюги осуждены и получили сроки 2 офицера КГБ, один бывший офицер МВД

— кто не хотел сотрудничать — тех вывозили в лес и заставляли копать могилу, так добивались подчинения например от Алины Терегери, в последствии возглавившей продажи минской сети

Сейчас Константин Велюга — это человек, который получил фактический приговор — осужден на 19 лет лишения свободы. Человек в деле которого посыпались головы серьезных чинов из силовых структур, которые были его пособниками. Человек дело которого обсуждалось в президентских кабинетах, он фигура. И неважно сделана она кем-то или нет, но это заметная фигура. И когда его «выкорчевывали», то «щепки» летели во все стороны и неизвестно сколько голов полетело вне уголовного дела — тех кто был тихо уволен из правоохранительных органов, получил неполное служебное соответствие, понижение в должности и т.д.. То есть, система выстроенная Велюгой — она очевидна и масштабна. Почему его «приняли»? Вероятно не поделили что-то или он просто перешел рамки дозволенного его покровителями и прикрывать его деятельность стало очень опасно.

Теперь давайте посмотрим какие факты мы видим когда дело касается Зайцева:

— Зайцев является активным участником анархистской организации «Революционное действие»

— неоднократной задерживался правоохранителями за расклеивание листовок и другого агитационного материала анархистского толка

— активист организации «Город без наркотиков»

— с единомышленниками отлавливали курьеров курительных смесей, проводили с ними разъяснительную работу о вреде подобной деятельности

— при обыске у Зайцева изъяли пакетик курительной смеси отобранный им у курьера — возбудили уголовное дело, которое было приостановлено и потом закрыто ввиду отсутствия состава преступления. Через пол года поймали Зайцева на акции анархистов и снова возбудили дело по наркотикам, которое вскоре тоже было закрыто

— более 6 лет Зайцев находился в международном розыске

— белорусские СМИ и Следственный комитет Беларуси называют Зайцева: «Торговец смертью по фамилии Зайцев», «Пинский МАРКОбарон», «Глава крупного спайскартеля из Минска»

— адвокат одного из подсудимых (Евгения Костеля) по «делу Зайцева» — Анна Келлер говорит, что в этом уголовном деле фамилия Зайцев вообще никак не упоминается, фигурирует «некое лицо» и это типа Зайцев:

— на квартире у сожительницы и матери Зайцева были произведены обыски — ничего запретного не нашли

— были задержаны все контакты Зайцева которые он осуществлял накануне задержания по уголовному делу, их причастность к наркобизнесу не была установлена и всех отпустили

— Зайцев неоднократно выезжал в Россию и возвращался в Беларусь, потом уехал на Украину и никто ему не чинил никаких препятствий

Так вот, на фоне всего этого: кто такой Зайцев? Мелкий коммерсант продающий спортивное питание, фитнес-тренер, о ком мы говорим? Ну какой из Зайцева наркобарон? Человек, который ездил на машине своей матери, потом продал ее — нужны были деньги и одалживал машину у своего школьного друга. Это наркобарон организовавший международный наркотрафик? Вы представляете себе чтобы наркобарон лично ездил на дешевой маминой машине — отлавливал курьеров распространяющих спайсы, лично с ними беседовал, отбирал у них документы как гарантию их честного слова, что они больше не будут, оставлял документы в бардачке маминого авто? Будь он таким, его никуда бы не выпустили из страны. А он свободно ездил в Россию, возвращался в Беларусь и обратно выезжал, потом поехал в Украину. В отличии, кстати, от Велюги — когда МВД получило информацию о возможном его выезде в РФ — Велюгу тут же задержали. Зайцева же задержали в Украине, просидел он там в СИЗО 7 месяцев и его выпустили под домашний арест. Это что — наркобарон?

Если Велюга — это махровый криминал полугосударственного типа. То Зайцев — это вообще непонятно что! Он просто никто. Ну может он и употреблял эти спайсы, таких как он — миллионы в стране! О чем мы вообще говорим? Дело Зайцева, очень условно — «дело Зайцева», там есть некое неустановленное лицо которого никто не видел, и типа предполагается, что это Зайцев, я уже писал об этом выше в виде цитат адвоката Келлер.

Кстати, что касается связи Зайцева и Велюги, правоохранители отмечают, что Велюга являясь другом заместителя начальника управления по наркоконтролю в Минске  и осведомителем и КГБ и МВД пытался многие свои темный дела выдавать за дела Зайцева — который как активист бегал по улицам и отлавливал курьеров Велюги. Безусловно, Велюге от этого была многократная польза. Во-первых, так он уводил подозрения от себя и перекладывал их на Зайцева, во-вторых, то что Велюга «сливал» Зайцева было удобно и силовикам которым нужны были с одной стороны показатели с другой они были не прочь заработать на Велюге. Таким образом можно говорит о том, что раздутый наркобарон Зайцев — это созданный Велюгой и его командой правоохранителей виртуальный «наркобарон» существование которого было выгодно выше перечисленной группировке Велюги. Вышеописанный способ действия Велюги описывают и белорусские СМИ когда Велюга подставлял неугодных милиционеров и тем давали реальные сроки.

Что же касается самого этого уголовного дела Зайцева, то по-сути оно никакое не особенное, таких в РБ десятки. Оно просто понадобилось кому-то чтобы сделать его особенным. Я связывался со своими коллегами из нескольких изданий в Белоруси которые писали об этом мутном деле Зайцева. Практически все только пожимают плечами и кивают, мол спустили сверху, что и в каком свете мы должны публиковать по делу Зайцева. Кроме этого, оказывается этот Зайцев пытался связаться с белорусскими СМИ и от коллег, мне попала переписка редакции одного из самых крупных новостных ресурсов в Беларуси —  Tut.by   и представителей того самого Зайцева. Возможно это был сам Зайцев, возможно его представители, но Tut.by не захотели выслушать позицию Зайцева по ситуации вокруг его дела. Вот скрины этой переписки, так чтобы вам было понятно о чем идет речь:

Как видите, редакцию Tut.by не интересует позиция второй стороны, что является весьма не профессионально, либо журналистов ставят в такие рамки в которых они не могут свободно действовать и всесторонне освещать информационный повод. Собственно говоря, меня лично убеждает в том, что «наркобаронство» и прочее что касается Зайцева — это просто мыльный пузырь который раздули по чьей-то команде. Понимая как все устроено на моей родине, собственно, ответ на вопрос, кто отдал команду, понятен — это работа только государственной вертикали. И вот ситуация с Tut.by ярко это демонстрирует. Мнение Зайцева никому не интересно, потому что он никто. Вот если бы от Велюги связались с редакцией, уверен, что интерес был бы жуткий. Там, внутри все всё понимают, кто кем является. Возвращаясь к Зайцеву, в Беларуси все, что связано с инакомыслием — очень жестко преследуется и если уж человек попал в поле зрения КГБ, то это крест на всю жизнь. Может ли быть это причиной в раздувании дела Зайцева — вероятнее всего. Месть какой-то группы,  кому мешали эти анархисты — тоже может быть. Зайцева можно назвать кем угодно — от маменькиного сынка до резвого анархиста и по совместительству фитнес тренера — но никак не наркобарона. Было бы у него хоть на 10% того, что приписывают — он давно бы уже хлебал похлебку в тюрьме.

Как я говорил, я прожил в Белоруссии 27 лет, и в 90-х и в более позднее время, я видел как это все происходило, как формировались эти уличные группы которые потом перерастали в банды, как мои старшие включались в это движение, ярко вспыхивали и резко гасли. Все это было, так вот, Велюга — он вот такой вот типаж из 90-х, наглый, дерзкий и уверенный, ему вскружили голову бешенные бабки и он перестал «видеть края» и этот конец его карьеры, он естественен и прогнозируем. Так же и в 90-х люди очень круто взлетали потом круто или не очень приземлялись — их либо хоронили, либо сажали. Поэтому я искренне удивлен, что какую-то мелкую сошку пойманную с пакетиком спайса — назначили наркобароном и поставили в ровень с Константином Велюгой — у которого действительно и масштаб и размах и амбиции. Да, все это ненадолго, но милицейские чиновники говорят о многих фактах дела Велюги достаточно подробно и об объемах поставок и о размере сети и о достатке и возможностях самого организатора. А что касается Зайцева, то его фамилия даже в деле никак не проходит. Откуда взялось это дело с таким названием, опираясь на факты, я высказал предположение.

Источник: Investigationpost.org

Сообщение Кто такой Зайцев? появились сначала на Business News.

«2020 – вкрадений рік, або рік, який написав Стівен Кінг». Це далеко не всі визначення цього нестандартного пандемічного року. Але все, що відбувалося у 2020-му вже має глобальний вплив на майбутнє.

Відбуваються суттєві зміни в парадигмі цінностей. Здоров’я, почуття безпеки і впевненості вийдуть на перший план. Багато компаній переглянуть свої операційні процеси, врахують досвід дистанційної роботи. Все це обов’язково позначиться на структурі споживання. З’являться нові тренди в економіці, науці, медицині, освіті, технологіях. Звичайно, фінансовий сектор не залишиться поза межами загальних тенденцій.

Отож, чого очікувати фінсектору України у другий рік пандемії?

1. ДЕРЖБАНКИ: ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОМІНУВАННЯ ТА СТАРТ ПРИВАТИЗАЦІЇ

На початку року можемо дочекатися угоди «довжиною у три роки». Ще наприкінці 2017 року IFC, Міністерство фінансів та Укргазбанк підписали меморандум про часткову приватизацію Укргазбанку. Закрити угоду, схоже, вдасться на початку 2021-го.

Це знакова подія для банківського ринку України. По-перше, такі стратегічні інвестори востаннє входили у наші банки наприкінці 2015-го, коли ЄБРР став акціонером Райффайзен Банк Аваль. 

По-друге, держава на ділі доведе задекларований намір – зменшити роль у банківському секторі. Звісно, до зниження частки держави у банках з нинішніх 54% до 25% ще далеко. Але «лиха беда начало». На черзі – Ощадбанк, якому чимало ще треба зробити.  

Попри старт приватизації, держбанки зберігатимуть домінування. У 2020-му їхня частка змінилась несуттєво: у активах зменшилася з 55% до 54%, у депозитах населення – з 61,6% до 60,6%. Вагомі показники, які негативно впливають на  конкуренцію. 

Але аналітиків та журналістів дедалі більше хвилюватиме інший показник – частка державного боргу на балансах держбанків.

Історичний досвід роботи вітчизняних державних банків, на жаль, дає всі підстави для таких хвилювань. Але, принаймні на сьогодні, ситуація виглядає трохи оптимістичніше. 

По-перше, ці угоди сьогодні здійснюються на ринкових умовах. І це – найважливіше.

По-друге, немає жодного цільового рефінансування. Ну і нарешті розпочата реформа корпоративного управління є головним запобіжником від перетворення держбанків у «касу взаємодопомоги». Сподіваюсь, що роль держбанків врешті-решт остаточно зміниться. І ризики їх участі у «політично вмотивованих кредитах» чи «насиченні економіки грошима» остаточно зійдуть нанівець.

2. ОСТАТОЧНЕ ПРОЩАВАЙ НЕПРАЦЮЮЧИМ КРЕДИТАМ

Почала про державні банки, про них і продовжу. 2021-й рік має стати роком, коли ми побачимо суттєве зниження рівня непрацюючих кредитів на їх балансах.

Ще чотири роки тому наш банківський сектор був на першому місці у світі за рівнем NPL – 58% від всіх кредитів. Закономірний показник з огляду на 200 млрд грн токсичних кредитів екс-власників ПриватБанку та двадцятирічну спадщину інших держбанків.

Але вже саме розуміння цієї проблеми – це результат величезної проробленої роботи. попередні роки ми ввели міжнародні стандарти звітності, суттєво вдосконалили вимоги до оцінки кредитного ризику, почали регулярні стрес-тести, змусили банки визнати ці кредити та зарезервувати їх.

Що зроблено для зниження NPL

Іноземні та приватні банки, маючи більш розв’язані руки, трішки скорочували їх рівень останні три роки. Державні були менш активними. Хоча ми постійно розглядали різні опції: закон про фінансову реструктуризацію, можливість продажу NPL, створення вторинного ринку непрацюючих кредитів.

«Вода камінь точить»

У 2019-му ми затвердили вимоги до управління проблемними активами та почали вимагати від банків відповідні стратегії.

Навесні 2020-го визначили критерії для списання і затвердили трирічні плани для держбанків. І процес пішов. З початку 2020-го маємо мінус 6 в.п. з 48% до 42%.

Непрацюючих кредитів залишилося 450 млрд грн. Не сумніваюся, у 2021-му цей показник буде нижчим. Банки планують скоротити обсяги непрацюючих активів більш як на 400 млрд грн до кінця 2022-го. Тож матимемо розчищені та неспотворені баланси, а також більшу інвестиційну привабливість наших банків.

Але це вирішення проблеми минулого. На майбутнє нам треба створювати цивілізовану інфраструктуру для роботи з проблемними боргами. Адже проблемні кредити будуть завжди. 

Я не лише про колекторів і споживчі кредити. Йдеться про створення спеціалізованих компаній, які здатні якісно працювати з проблемними позиками в корпоративному секторі – складні реструктуризації, пошук інвесторів, управління заставним майном тощо. 

Такий законопроект два роки тому був напрацюваний НБУ, експертною та банківською спільнотою. Час до нього повернутися.

3. ЕПОХА НИЗЬКИХ СТАВОК

2020-й рік став першим роком в історії України, коли відсоткові ставки стали однознакові, тобто нижче 10%. У 2021-му цей тренд збережеться. Цього не сталося, якби Національний банк не приборкав інфляцію, що дало змогу знизити облікову ставку до рекордних 6%, а наша монетарна трансмісія не була б справжньою.  

За якою ставкою ви могли відкрити депозит у січні 2020?! 15-16% річних. Сьогодні – це 8-8,5%. Відчуйте різницю. Втім, депозитні ставки вже майже досягли економічно обґрунтованого мінімуму. Чого не скажеш про кредитні ставки. Так, вони також перебувають на історичному мінімумі. Але є потенціал для зниження навіть за незмінної облікової ставки.

Якісні позичальники вже можуть отримати короткі кредити під 7-8% річних у гривні та 2-3% в іноземній валюті. 

Довге фінансування – під 10-11% річних у гривні та 3-4% в інвалюті. 

Ще рік тому ціна гривневої позики була мінімум 16% річних. У 2021-му спробуємо ще більше знизити цю середню температуру по палаті.

4. СТАВКИ ПАДАЮТЬ, АЛЕ ДЕПОЗИТИ ВСЕ ОДНО ЗРОСТАЮТЬ

Пандемія змусила людей більше заощаджувати.  Населення різко обмежило споживання. Кордони на замку. Одягу потрібно менше. Відпочинок і розваги малодоступні. Тож люди з середніми та високими доходами почали більше відкладати «на чорний день». Навіть зменшення відсоткових ставок їх суттєво не відлякало. 

Після дуже короткого шокового відтоку під час весняного локдауну вклади населення до банків відновили зростання. І зростали цього року темпами 27% річних. 

Правда, слід сказати, що кошти на поточних рахунках зростали швидше, ніж строкові депозити.

Сподіваюся, у 2021-му зростатимуть не лише кошти населення в банках, а й терміни їх розміщення.

5. ДЕДОЛАРИЗАЦІЯ: ЯКИХ ВАМ ЩЕ СТИМУЛІВ НЕ ВИСТАЧАЄ?

Гіперінфляція, недовіра до влади, різка девальвація, періодичні банківські кризи. Це причини, чому українці довіряють більше долару, а не національній валюті. Тому рівень доларизації банків в Україні залишається близьким до 40%.

Є сподівання, що у найближчі рік-два це почне змінюватися. Для цього маємо всі передумови.

По-перше, зниження ставок зробило гривневі кредити привабливішими, ніж валютні. 

По-друге, наші вимоги знеохочують до долару. Банки, залучаючи валютні вклади, обов’язково тримають на коррахунку у НБУ 10% від цих коштів. Для гривні – це нуль. Цьогоріч з’являться ненульові ваги кредитного ризику для валютних ОВДП. 

По-третє, банки менше заробляють на валютному кредитуванні. 

Раніше валюту можна було хоча б перевкласти у валютні ОВДП. Сьогодні їх дохідність – на історичному мінімумі. 

Частину валютних коштів з метою диверсифікації та здійснення розрахунків банки змушені тримати за кордоном на коррахунках і часто-густо доплачувати банкам – кореспондентам за цю послугу. 

У результаті, ставки за валютними депозитами наближаються до нуля, а деякі банки вводять додаткові комісії для клієнтів за обслуговування валютних рахунків.

Отже, сьогодні іноземну валюту все менше вигідно мати. І банкам, і клієнтам.  

Тож коли ми побачимо справжню дедоларизацію в Україні? 

Повної відмови від іноземної валюти звісно не відбудеться. Але зниження рівня доларизації з нинішніх 40% до прийнятних 15-20% – можливе. 

Звісно, за умови, що не буде жодних шоків, а макрофінансова стабільність буде збережена.

Через це пройшли сусідні країни інфляційні таргетери: і Польща, і Чехія, і Угорщина. Чим ми гірше?!

6. ПРИБУТКИ БАНКІВ: РЕКОРДИ ЗАЧЕКАЮТЬ

Ще навесні під час одного з виступів я сказала, що коронакриза – це не криза капіталу чи ліквідності. Це криза прибутковості банків. Частково ці слова виправдалися.

Прибутки банків минулого року дійсно зменшилися. Після рекордів у 2018 та 2019 роках у 2020-му наші банки заробили менше. Проте все ж заробили. 

За 11 місяців – близько 43 млрд грн прибутку або 1,5 млрд доларів. Суттєвий результат. Поступово відновилися комісійні доходи, процентні доходи виявилися стійкими до кризи.

У світі низьких ставок банкам буде дедалі важче заробляти. 2021-й стане свого роду визначним. Зниження процентного спреду (процентного прибутку) неминуче. 

В конкуренції за якісних позичальників на тлі зниження ставок за депозитами банки просто не матимуть іншого виходу. 

Тож викликом і завданням наступних років буде зміна операційної моделі з метою скорочення витрат. А це неможливо без якісної та сучасної технологічної бази.

7. ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ. БІГЛИ З УСІХ НІГ? ПОЧИНАЄМО БІГТИ ВДВІЧІ ШВИДШЕ

Пандемія прискорила потребу банків у нових технологіях на три-п’ять років. Зростає електронна комерція, симетрично зростає попит на онлайн-банкінг.

Онлайн-кредити, онлайн-депозити, отримати картку дистанційно. Якщо ваш банк цього досі не пропонує, то вам буде важко конкурувати з іншими у 2021-му. 

Розрив між технологічними банками та банками із застарілими операційними моделями буде збільшуватися. Тим, хто недоінвестував у технології у спокійний час, важко буде знайти необхідний ресурс зараз.

Зростатиме і cashless. За останній рік його частка виросла з 50% до 55%. Переглядатиметься й підхід до інфраструктури. Тренд на скорочення банківських відділень триватиме. 

За відсутності суттєвих банківських банкрутств за останні три роки банки закрили близько 2 000 відділень.

Але охоплення банківським сервісом тільки зросло. Це нормальний тренд. Банки відділення закривають, а кількість цифрових платежів зростає.

Правда, у 2020-му спостерігалося дещо аномальне зростання готівки поза банками. З одного боку – це реакція населення на невизначеність. Подібні тенденції є й у інших країнах. Але маємо й вітчизняні особливості. 

Нагадаю, у 2020-му запрацював новий закон про фінансовий моніторинг, який обмежив перекази без ідентифікації платника і отримувача сумою 5 000 грн. Головна мета  – боротьба з тіньовою економікою.

Тож, сподіваюся, поступово обсяг готівки поза банками увійде в норму, безготівкові розрахунки зростатимуть, а тіньовий сектор економіки буде трансформуватись в прозорий.

8. КРЕДИТУВАННЯ: УВАГА НА ІПОТЕКУ ТА МСБ

Прогнозувати ріст кредитування бізнесу під час світової пандемії – непросто. Доходи позичальників знизилися. Сектори послуг та торгівлі залишаються під тиском. Але ми бачимо перші ознаки відновлення кредитних портфелів.

У першу чергу йдеться про малий та середній бізнес. 

У жовтні-листопаді кредитний портфель МСБ зріс на 3% у річному вимірі. Сподіваюся, що закладений у 2020-му тренд продовжиться і в наступному. Адже зберігаються основні передумови для цього: зниження процентних ставок, державні програми «5-7-9%», механізм портфельних гарантій.

Унікальним явищем у банківському секторі 2020 року стала іпотека. 

Річні темпи зростання іпотеки вищі, ніж загалом кредитів населенню: 10,4% проти 7,5%. Ключовий сприятливий для іпотеки фактор – суттєве зниження її вартості.

Також треба розуміти, що це стрибок з низької бази. Частка іпотеки в Україні мізерна – 0,7% ВВП. Та й банки більш охоче кредитують вторинний, аніж первинний ринок. Проблем з прозорістю забудов і захистом прав кредитора вистачає.

У 2021-му іпотека продовжить рости. За стабільних умов банки профінансують нової іпотеки у півтора рази більше, ніж у 2020-му. Дедалі більше банків починає цікавитися цим сегментом.  

Для масового запуску іпотеки необхідно прибрати всі законодавчі прогалини як на первинному ринку, так і в напрямку роботи із заставою.

Також слід прискіпливіше подивитись на такий інструмент, як фінансовий лізинг. Він може суттєво знизити кредитні ризики для банків і зробити іпотечне кредитування більш привабливим за умови достатнього захисту прав  позичальників.

9. КОНСОЛІДАЦІЯ БАНКІВ ПРОДОВЖИТЬСЯ

Все вище перераховане наштовхує на думку, що консолідація ринку має продовжитися. А кількість банків повільно зменшуватися. 

Цього року не було реорганізацій та об’єднань між банками. Заявки на злиття НБУ отримував, хоча й не погодив. Не впевнена, що такі злиття стали б окрасою нашого сектору.

Попит на об’єднання серед невеликих банків зберігається і спроби об’єднатися у 2021 році будуть. Проте у випадку з банками, «мінус» на «мінус» не дає «плюс». Ми б не хотіли, щоб два банки без бізнес моделі намагалися створити один, який також її не матиме.

Очевидно, нових іноземних банків на ринку ми поки не побачимо. 2020-й рік не був роком для нових експансій. 2021-й також навряд чи ним стане.

Ймовірно, ми побачимо нові угоди на ринку. Адже не полишає надій увійти у банківський сектор компанія Dragon Capital, яка придивляється до роздрібних банків. Періодично виникають і інші зацікавлені. Минулоріч ми стали свідками повернення Олександра Ярославського у банківський бізнес після придбання банку Кредит Дніпро.

Чи будуть нові банкрутства? 

Це завжди важко передбачити. Якщо і будуть, це, по перше, точно не буде ланцюговою реакцією на коронакризу чи інші негативні тенденції, а по- друге, – не нестиме системних ризиків для фінансового сектору в цілому. 

Два роки ми не мали банкрутств банків. Цього року сталися  Аркада та Місто Банк. Банки, які були поховані під багаторічним тягарем непрофільних активів, та, по суті, не банківської діяльності. 

Ми роками попереджали банкірів: «позбавляйтеся фабрик, заводів, пароходів, які ви стягнули». З 2021 року вступає в силу регуляція, яка змусить банки очищати свої баланси від нерухомості.

10. ЧИ КОНКУРУВАТИМУТЬ НЕБАНКИ З БАНКАМИ ЗА ПРИБУТОК?

Останнім часом про це багато розмов. Я особисто в це не вірю. 

По-перше, клієнтські групи, продуктова лінійка у цих двох секторів дуже різні. Вичерпний перелік фінансових сервісів надають лише банки.

По-друге, рівень технологічності у багатьох компаній недостатній, аби конкурувати з банками.

По-третє, на жаль, ситуація з ринковою поведінкою та захистом прав споживачів в багатьох випадках залишає бажати кращого.

Тож я скоріше вірю у перезавантаження небанківського сектору та синергію високотехнологічних компаній з високотехнологічними банками. Водночас банки, які досі не визначились зі своєю бізнес моделлю, все ще мають шанс «перекваліфікуватись» у небанківську фінансову установу із значними перевагами. 

Адже ми очікуємо ухвалення закону про платіжні послуги, а також суттєве спрощення підходів НБУ до ліцензування небанківських фінансових компаній.

БОНУС. ЩО БУДЕ З ЦЕНТРАЛЬНИМИ БАНКАМИ?

Період значного кількісного пом’якшення, яке використовували центробанки розвинених країн, рано чи пізно закінчиться. І центробанки додатково до звичних викликів отримають нові. Два точно.

Перший – як за наявної надлишкової ліквідності (результат кількісного пом’якшення) підтримувати економіку та одночасно запобігати створенню «бульбашок» і дисбалансів?

Така властивість грошей: коли їх багато, якість оцінки об’єктів для інвестування знижується. Тож конкуренція зросте  не з боку позичальників чи кредиторів за інвестиції чи кредити, а з боку інвесторів за об’єкти інвестування. 

Про це треба думати вже зараз. Інакше завтра можемо отримати загрозу фінансовій стабільності.

Другий – що робити з компаніями-зомбі та їхніми боргами, обсяги яких зростають по всьому світу? 

У періоди кількісних пом’якшень такі компанії отримують додаткову підтримку, поступово, будучи нежиттєздатними, накопичують свої борги, збільшуючи проблеми кредиторів. А це вже проблема для стійкості фінансових установ та інвестиційних фондів.

Проте, це не перша світова криза. І центральні банки завжди справлялися з наслідками, розробляючи одночасно превентивні захисні механізми проти майбутніх криз. Головне, щоб вони залишались незалежними, професійними та відкритими.

Якщо ж говорити про Національний банк України, то маємо довжелезний перелік задач, які потрібно вирішувати. Поряд зі збереженням цінової і фінансової стабільності постає завдання відновлення економіки після кризи. І тут, як ніколи, потрібен стабільний і міцний фінансовий сектор, збалансована фіскальна політика, підтримка і співпраця з нашими міжнародними партнерами.

І звичайно збереження Національного банку як сильної і незалежної інституції в системі державного регулювання.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщение Финансовый сектор в 2021-м: чего ожидать на втором году пандемии появились сначала на Business News.

Незалежні центральні банки, які піклуються лише про зниження інфляції, змогли б заспокоїти ці сподівання. Цього разу ми додамо більше деталей до цієї історії.

Чи може і чи повинен центральний банк бути незалежним?

Незважаючи на те, що незалежність центрального банку – це мантра, яка використовувалась і використовується постійно як універсальне вирішення проблеми високої інфляції, докази її ефективності не такі очевидні. На малюнку нижче (з відомої статті Альберто Алесіни та Ларрі Саммерса «Незалежність центрального банку та макроекономічні показники: деякі порівняльні дані») показано, що існує сильний негативний взаємозв’язок між незалежністю та інфляцією. Хороші новини, чи не так?

Але, можливо, ця від’ємна кореляція є випадковою: тобто, справа не в тому, що незалежність центрального банку спричиняє низьку інфляцію, а в тому, що уряди, які надають незалежність своїм монетарним органам, як правило, також більш віддані і боротьбі з інфляцією. Таким чином, графік не обов’язково виявляє правильну залежність.

З іншого боку, центральний банк створюється відповідно до законодавства країни, а його керівник, як правило, призначається виконавчою владою, і парламент може обмежити його компетенцію.

Більше того, дії центрального банку істотно впливають на перерозподіл прибутків від монетарної політики між різними верствами суспільства та групами інтересів, тому не очевидно, наскільки  краще їх покладати на технократів, ніж на виборних політиків. Механізми контролю органів управління центробанку повинні бути в руках виборців та парламентарів.

Прихильники незалежності центрального банку стверджують, що економіка занадто важлива, щоб довіряти її політикам. Звичайно, політики воліють продати облігації внутрішньої позики підпорядкованому центральному банку в обмін на свіжонадруковані гроші, замість того, щоб підвищувати податки.

Але макроекономіка за своєю суттю політизована. Будь-яка політика центрального банку передбачає переможців та переможених. Зниження процентних ставок збільшує інвестиції та кількість робочих місць, але врешті-решт призводить до зростання цін. Ті, хто мають активи у національних валютах, зазнають збитків, а ті, у кого є нерухомість чи іноземна валюта, будуть у виграші. Чи повинна країна дозволяти невиборним управлінцям ЦБ маніпулювати рівнем активності та змінами процентних ставок?

По-друге, балансові рахунки уряду та центрального банку тісно пов’язані. Можна стверджувати, що коли настає рецесія чи криза, банк має активізуватися, щоб уникнути втрати робочих місць. Фокусування виключно на ціновій стабільності не дозволило б уряду, наприклад, реагувати на рецесію, спричинену COVID-19. Минулого тижня ми обговорювали, як Одіссей прив’язався до щогли, щоб не стрибнути до вбивчих сирен. Уявіть собі тепер, що після того, як він міцно притиснувся до щогли ланцюгами і замок кинув до моря, у нього починає свербіти ніс….

В ідеалі, ми б хотіли мати центральний банк, який може адаптуватися до мінливого світу. Наприклад, коли настає глибша рецесія, він може стимулювати економічну активність. Якщо центральний банк вдається до такої політики, лише коли трапляються якісь важливі події, він може і далі вважати, що приватний сектор переконаний, ніби відхилення від політики підтримання низької інфляції стається лише через непередбачувані обставини.

Але у банка достатньо інструментів, щоб запевнити приватний сектор, що така політика не стане новою нормою. Звучить чудово. Але це приклад «помилки Нірвани», коли ми порівнюємо альтернативи з ідеальним рішенням. Його не існує навіть теоретично, принаймні, наразі. Непередбачені обставини занадто різноманітні, їх дуже важко обчислити та розпізнати.

Таким чином, незалежність може бути хорошим наближенням до оптимального рішення. Особливо, якщо вона супроводжується хорошою репутацією.

Репутація

Між двома світовими війнами, Німеччина пережила жахливу гіперінфляцію, і з того часу банкіри німецького центробанку ненавидять інфляцію більше, ніж аргентинці ненавидять виплачувати борг. Але, коли Німеччина возз’єдналася в 1990 році, процвітаюча Західна Німеччина обміняла марки із набагато менш заможної Східної Німеччини за курсом один до одного. Президент центрального банку Західної Німеччини скаржився, що це призведе до високої інфляції.

Однак, після того, як прем’єр-міністр люб’язно переконав його (ок, також погрожуючи звільненням), він змирився. Результат? Жодної інфляції. Чому??? Німецькому центральному банку довіряли. Люди знали, що центральний банк завжди прагнув низької інфляції, і, таким чином, громадськість не намагалася позбутися грошей, що могло б підвищити ціни через високий попит.

Основна проблема з репутацією в тому, що її важко заробити і дуже легко втратити. Аргентина має одну з найгірших інфляційних історій (з 80-х – три гіперінфляції, а з 2000-х – одна з небагатьох країн із хронічною інфляцією, не перебуваючи у стані війни). В останні роки були спроби контролювати рівень інфляції, роздаючи обіцянки [утримати цінову стабільність]. Ці обіцянки так і не були виконані через політичний тиск. Результат? Повна втрата репутації та другий за рівнем індекс інфляції у світі (після Венесуели).

Україна приборкала інфляційний сплеск 2015 року, і НБУ заробляє репутацію, розсудливо керуючи інфляцією.

Банк напрацьовує репутацію, яка може бути дуже легко зіпсована заради миттєвої вигоди. Здавалося б, найважча частина зроблена.

Зараз, коли пам’ять про неконтрольовану інфляцію згасає, у політиків може виникнути спокуса забути про цю загрозу заради політичної вигоди.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщение Репутация и стабильность или сиюминутная выгода и инфляция: может ли НБУ быть независимым появились сначала на Business News.

Незважаючи на суттєве зростання захворюваності населення України на COVID-19, економіка продовжила демонструвати високу стійкість у листопаді. Очікуємо в цьому році падіння ВВП лише на 4,8%, хоча і навесні, і влітку очікування були більш песимістичні. 

До того ж покращення зовнішньої кон’юнктури, насамперед на ринках залізної руди та чорних металів, сприяло відновленню промисловості. У свою чергу, це стимулювало вантажний транспорт. 

Внутрішній споживчий попит залишався стійким, зумовлюючи високі показники роздрібної та пожвавлення оптової торгівлі.

У листопаді падіння промислового виробництва уповільнилося до 0,3% р/р (з 5% р/р в середньому за попередні п’ять місяців), з урахуванням сезонності випуск у промисловості зріс на 1, 5% м/м. 

Насамперед, суттєво покращилися показники видобутку металевих руд і металургійного виробництва. Вони перевищили минулорічні показники на 10,6% р/р і 8,2% р/р відповідно. З одного боку, минулорічна база порівняння була дуже низькою, з іншого – високий попит з боку Китаю та рекордно високі за останні роки ціни сприяли подальшому нарощенню обсягів ГМК.

Обсяги сільськогосподарського виробництва у листопаді були вищими, ніж торік, – на 11,3% р/р, а за 11 місяців 2020-го падіння уповільнилося до 12,4% р/р. Насамперед, це було пов’язано із прискоренням збору кукурудзи.

Покращення ситуації в промисловості та сільському господарстві стимулювало роботу вантажного транспорту, у якому падіння уповільнилося до 7,9% р/р порівняно з 9,8% у жовтні. Водночас показники могли б бути значно кращими, якби не падіння обсягів трубопровідного транспорту майже на третину. Крім того, прискорилося зростання оптового товарообороту – до 2,6% р/р за 11 місяців 2020-го порівняно з 2,1% р/р за 10 місяців 2020-го.

Незважаючи на збільшення випадків захворювання на COVID-19, темпи зростання роздрібного товарообороту залишалися високими – 12,1% р/р у листопаді. Але поширення захворюваності зумовило деяке зниження соціальної мобільності. Так у листопаді пасажирообіг становив лише 45% порівняно з минулорічним рівнем, що було найнижчим співвідношенням з липня.

Насамперед, порівняно з попередніми місяцями знизилися перевезення залізничним транспортом.

Осінній спалах захворюваності на COVID-19 спричинив різке гальмування відновлення економіки, насамперед, через посилення норм соціального дистанціювання. Водночас, на відміну від весняного карантину, втрати ВВП є досить незначними: і бізнес, і населення вже адаптували свою діяльність до нових умов. 

Крім того, сприятлива зовнішня кон’юнктура надала додаткові імпульси економіці. Тому бачимо більше позитивних ризиків для прогнозу ВВП на четвертий квартал 2020-го і загалом на 2020 рік (наразі – падіння на 4,8%).

У першому кварталі 2021-го очікуємо додатковий позитивний ефект для економічної активності від зростання державних видатків наприкінці цього року. Це стало можливим завдяки активним залученням урядом як офіційного фінансування, так і ринкового.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщение Ты меня не сломаешь: экономика Украины продолжает держаться, несмотря на ковид и карантин появились сначала на Business News.

1. Навіть після того, як міжнародні партнери врятували уряд України від кризи неплатежів наприкінець грудня, бюджет сильно недовиконується. Станом на 28 грудня, неоплачені фінансові зобов’язання Державного казначейства становлять 17 млрд. Порівняйте цю цифру з 3,7 млрд на кінець 2019 року, коли бюджет теж важко виконувався. Більше 7 млрд неоплачених зобов’язань – захищені видатки.

2. Недовиконання плану по видатках становить майже 90 млрд, з яких на 10 млрд не відкрило асигнувань Міністерство фінансів та 61 млрд не використали розпорядники коштів – або їм не дало використати Держказначейство через відсутність грошей. (Ще 18 млрд становить економія на обслуговуванні державного боргу та гарантійних зобов’язань). 

Від обіцянки міністра фінансів повністю профінансувати дефіцит бюджету в цьому році ситуація явно дуже далека. Подивимось, скільки встигнуть витратити коштів за наступні три дні, які залишилися до Нового року. Якщо будуть прямо зараз «вивалювати» велику суму – Нацбанку не позаздриш, удар буде і по курсу гривні, і по цінах.

3. Бюджетом на наступний 2021 рік запрограмовано повторення бюджетної кризи. Залучити ресурси, необхідні для виконання цього бюджету, без дуже чіткої співпраці з Міжнародним валютним фондом неможливо. 

Точки напруження в цій співпраці вже видно – це і відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, і сам по собі неякісний бюджет-2021, який треба переглядати, і побоювання за незалежність Національного банку, які ще довго нікуди не дінуться. 

Немає сумнівів, що олігархи та проросійські сили всередині Україні спробують створити нові приводи для зриву співпраці з Фондом. На жаль, вони значно посилилися цього року і мають всі можливості створювати проблеми для країни. Якщо вплив олігархів на уряд та політичну систему не буде зменшено, 2021-й, замість року відновлення після кризи, стане черговим роком боротьби за фінансове виживання.

Найкраще було б прямо в січні переглянути бюджет 2021-го – знизити дефіцит та привести до реальності прогноз доходів.

Не вірю, що на це піде уряд, який сам і створив бюджетну кризу, але депутати можуть, принаймні, поставити в Верховній Раді питання про перегляд. Це був би правильний та відповідальний крок в нинішній ситуації.

Оригінал

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщение Бюджетный кризис-2020 почти пережили. Но подобное может повториться и в 2021 году появились сначала на Business News.

За останній час було дуже багато сказано про важливість незалежності Національного банку України. Ця ідея походить з економічної теорії і успішно застосовується у всьому світі.

Останнім часом в багатьох країнах відбувся перехід до популізму та автократії, що наразі створює загрозу незалежності центральних банків в Індії та Туреччині, та навіть у таких розвинених економіках, як Велика Британія, Італія чи США.

Популізм дає лідерам можливість підірвати віру в інституції, контролювати фінансовий сектор та зваблювати виборців низькими відсотками та штучно низьким рівнем безробіття.

Що можуть та повинні робити центральні банки та чому їх незалежність – це гарна ідея.

Що таке центральний банк

Центральні банки – це установи, які мають монополію на друк грошей у певній країні. На відміну від звичайних комерційних банків, приватні компанії або люди не можуть там мати рахунок. Вони працюють тільки з банками, за якими центробанки також наглядають.

Першою інституцією, яку ми зараз можемо назвати центральним банком, був Банк Англії в 1694 році. Англія була у стані війни з Францією і потребувала фінансування, але довіра до короля була не дуже високою. Тому не так багато дворян і буржуа охоче позичали королю гроші.

Щоб їх переконати, король Вільгельм III вирішив надати привілеї на випуск грошей. Кредитори давали золото уряду і могли одночасно випускати паперові банкноти, які слугували як право вимоги на це золото. І ось в чому полягала хитрість: ці гроші можна було позичити знову.

«Трохи золота» перетворилось на «більше золота» – у вигляді зобов’язань у паперових банкнотах. Це виглядало як вигідна угода, і король дуже швидко отримав потрібні гроші.

Чому управління грошовою масою в економіці важливе? Перш за все, його можна використовувати для управління інфляцією шляхом зміни процентної ставки.

Чому нам не подобається інфляція? Насамперед, це знижує заробітну плату та заощадження людей у національній валюті. Але, що важливо, це також ускладнює планування майбутнього, а отже, невизначеність щодо вартості грошей ускладнює укладання контрактів та довгострокове інвестування.

Тобто, центральний банк може контролювати кількість грошей, яку банки можуть позичити, і таким чином може регулювати рівень економічної активності та рівень інфляції в економіці.

Як працює центральний банк

Скажімо, центральний банк хоче «влити» більше грошей в економіку. Для того, щоб переконати банки зберігати на своїх балансах більше грошей і менше інших активів, таких як державні облігації (за якими потрібно сплачувати процентну ставку, на відміну від звичайних банкнот), центральний банк зменшує процентну ставку за облігаціями.

Це робить банки більш зацікавленими в зберіганні грошей, а не облігацій. Банки будуть позичати ці гроші приватним інвесторам або споживачам, які потребують кредиту. Більше інвестицій та споживання означає більше витрат на машини, зарплату, будинки, машини, інфраструктуру.

Щось повинно підказувати нам, що це не може тривати вічно, інакше магічне «друкування грошей» давно перетворило б Сомалі на Німеччину. Друк грошей породжує швидке зростання, поки працівники не почнуть вимагати оплати понаднормових робіт та підвищення зарплати.

Таким чином, центральний банк може створити економічний бум, який згасне, коли ціни почнуть зростати. Зверніть увагу, що це дозволяє центральному банку управляти рівнем інфляції, пристосовуючи кількість грошей до економічної діяльності країни.

Коли економіка перебуває у стадії швидкого росту, ціни також мають тенденцію до зростання, і центральний банк може це охолодити; і навпаки.

Чому важлива незалежність центрального банку

Як красномовно висловлюється дядько Бен: «з великою силою приходить велика відповідальність».

Якщо центральний банк може впливати на економічний підйом чи спад і водночас підконтрольний політикам, у нас можуть виникнути проблеми.

Безпосередньо перед виборами політики можуть «створити» невеликий бум економічної діяльності. Це робить їх популярними і допомагає здобути перемогу на виборах.

Кому не подобається зростання економіки? Але в цьому і головна проблема: люди не дурні і можуть передбачити поведінку політиків. Таким чином, розумні громадяни передбачатимуть високу інфляцію та заздалегідь встановлюватимуть вищі ціни.

Тобто, щоб отримати той самий економічний підйом, уряд буде змушений закачувати в економіку все більше і більше грошей. Уряди у цій ситуації починають нагадувати наркомана в пошуках більшої дози – повірте мені, я аргентинець.

Скажімо, зараз уряд обіцяє, що не буде друкувати занадто багато грошей. Чи повіримо ми? Чи повірите ви наркоману, який обіцяє зав’язати після того, як його рідні та друзі, що піклуються про здоров’я, нарешті намагаються жорстко поговорити з ним?

Це приклад «міжчасової непослідовності»: ми даємо гарні обіцянки, але у нас є всі стимули порушити їх. З огляду на те, що ми знаємо, що уряди люблять бути популярними, навіть якщо вони обіцяють не перестаратися, ми знаємо, що це не є надійною обіцянкою.

Яке може бути рішення?

Давайте ізолюємо центральний банк від уряду. Зв’яжемо руки центральному банку чітким зобов’язанням щодо цінової стабільності, і будемо уникати втручань парламента чи президента у щоденні операції.

Центральний банк матиме одну головну мету: досягти цінової стабільності та ігнорувати можливу втрату робочих місць, використовуючи будь-який інструмент, який, на його думку, буде доцільним. Такий центральний банк буде ненавидіти все, окрім низької інфляції, і, отже, додасть довіри до дій уряду.

Один міф розповідає про те, що Одіссей після Троянської війни, перебуваючи на своєму кораблі, наказав своєму екіпажу закрити вуха і прив’язатися до щогли, щоб уникнути чарів сирен. Він знав, що не зможе довіряти собі, і, таким чином, прив’язавши себе до щогли, він «зобов’язувався» не стрибати у воду, незважаючи на пісні сирен.

І з центральним банком іноді потрібні фізичні, чи, в нашому випадку, законодавчі запобіжники, які б утримували його від різноманітних спокус уряду. 

Незалежність центрального банку – це концепція, яка покликана звільнити монетарну владу від політичного впливу. Це заспокоює очікування суб’єктів економічної діяльності та зменшує інфляцію.

У наступній колонці я розповім про більше нюансів незалежності центрального банку та деякі думки щодо України.

Твердження та ідеї, висловлені у цій колонці, – мій власний науковий доробок, вони не обов’язково відображають офіційну позицію Національного банку України.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщение Нацбанк нужно изолировать от президента и Кабмина. Почему это так принципиально появились сначала на Business News.

1. «Досить жити у кредит» 

Майже всі країни живуть у кредит. Нічого поганого в цьому немає. Уряди позичають гроші для інвестиції в розвиток і для соціальних виплат, коли не вистачає надходжень від податків або економіка знаходиться в кризі. І виплачують ці кредити, коли ситуація покращується.

2. «Потрібно оголосити дефолт, провести реструктуризацію тощо» 

По суті, це пропозиція кинути, не виконати свої зобов’язання. Так, це можна зробити, але прийдеться заплатити високу ціну. І тому, це просто невигідно. 

Чому наші – українські – бізнеси вартують в рази менше ніж такі самі бізнеси в Польщі або Німеччині? Тому, що для оцінки бізнеса беруть прибуток за рік (дуже спрощено) і множать на кілька років. Так от в Україні множать на чотири-п’ять, а в Євросоюзі – на вісім-десять. Через «ризики країни». Тому, що щось може піти не так. 

Україна – ризикова країна. Через це, наші бізнеси коштують менше, а наші бізнесмени і громадяни платять вищі ставки за кредитами – міжнародними і місцевими. Будь-який дефолт або реструктуризація підвищить цю «премію ризику» на роки вперед, зробивши вартість наших бізнесів меншою, а витрати на капітал та інвестиції вищою.

3. «МВФ – це зовнішнє управління»

Мовляв вони нав’язують нам умови і це принизливо, неправильно, шкодить нам, або означає, що країною керує хтось інший. В цьому випадку – захід. Але це не так. 

МВФ, як і будь-який інший кредитор, ставить свої вимоги. Зараз йдеться про антикорупційну та судову реформу, незалежність Національного банку та реалістичність бюджету. Принципово, перш за все все це вигідно нам самим. Нам потрібна судова та антикорупційна реформи, потрібний НБУ, незалежний від політиків, який не буде друкувати гроші, та потрібний бюджет, який реально виконати. 

Але диявол криється в деталях. Є багато розбіжностей між МВФ та Україною в тому, як саме досягати цих цілей. І тут з’являється маніпуляція про зовнішнє управління. Що Фонд диктує всі деталі реформ і бюджету. На практиці це не так. Обидві сторони жорстко відстоюють свої позиції. 

Перемовини з МВФ завжди нелегкі. І завжди сторони знаходять компроміс десь посередині. Чим краще ми підготовлені та скоординовані, чим більш компетентні люди представляють Україну в цих перемовинах, тим кращий результат. А для того, щоб спростувати міф про зовнішнє управління, достатньо подивитись на нашу Верховну Раду. Законопроєкти голосуються там. І ніякий МВФ не спроможний диктувати парламенту, що приймати, а що ні. Тому ні, зовнішнього управління немає, а жорсткі переговори є.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщение Для чего Украине новые кредиты, если еще старые не отдали: топ-3 мифа о работе с МВФ появились сначала на Business News.